Коли не стало нашої бабусі, то до діда Андрія стала ходити сусідка – тітка Люба. Спочатку вона була дуже доброю до нас, коли ми приїжджала, то посміхалася, раділа. Дідові готувала їсти, перевезла свій посуд і речі. А потім дідусь зателефонував мені і сказав, що вони вже розписалися. А вона, чую, стоїть поряд і щось йому підказує — Стрічка новин

Коли не стало нашої бабусі, то до діда Андрія стала ходити сусідка – тітка Люба. Спочатку вона була дуже доброю до нас, коли ми приїжджала, то посміхалася, раділа. Дідові готувала їсти, перевезла свій посуд і речі. А потім дідусь зателефонував мені і сказав, що вони вже розписалися. А вона, чую, стоїть поряд і щось йому підказує

Нашому діду дідусеві 68 років. З бабусею вони разом прожили 39, виховали двох дітей, у нього четверо онуків, четверо правнуків. Сім’я у нас була дуже дружною з гарними сімейними цінностями та відносинами, дідусь був головою, він був у нас справжнім оберегом нашої родини, ми завжди зверталися до нього усі за порадою та допомогою.

Advertisement

У будинку завжди було багато людей і зараз ми всією сім’єю дуже дружні, завжди підтримуємо одне одного.

Всі свята ми зустрічали разом за великим сімейним столом, навіть в дитинстві – спочатку відзначаємо сім’єю, тільки потім з друзями.

Часто виїжджали на море декількома машинами, орендували цілий невеличкий будинок або ставили намети біля води для усіх. Ми часто їздили на відпочинок разом. Останній раз я купувала квитки йому і бабусі в Одеську область, в хороший санаторій, дідусь дуже любив відпочивати біля моря.

Advertisement

Ми могли в будь-який момент заїхати до них у гості і попити смачного бабусиного чаю з печивом, та й вони не відставали, 1-2 рази на місяць ми зустрічалися завжди. Моя старша дочка три рази в тиждень їздила на тренування в їх район міста, дідусь майже завжди виходив її зустрічати на зупинці, вони просто гарно розмовляли по дорозі в басейн.

Всі мої друзі, друзі батьків, сусіди і знайомі говорили, що в родині у нас ідеальні стосунки. Ми теж так вважали. І головною людиною, який побудував ці відносини, був саме наш дідусь Андрій.

Три роки тому не стало нашої бабусі. І тут же стала часто до нас ходити наша сусідка і бабусина, як вважалося раніше нами всіма, найкраща подруга. З бабусею прощалися ми всі разом, і вона крутилася тут же біля нас. Допомагала, спілкувалася, постійно була у дідуся Андрія вдома, готувала йому, бо дід взагалі готувати не вміє, всім займалася бабуся раніше сама. Буквально через пів року дідусь Андрій повідомив, що вони збираються жити разом. З одного боку, ми навіть зраділи – думали, як він зможе один у великій хаті сидіти, після того, як жив там стільки років з нашою бабусею, а тут нові відносини, бажання жити далі, радість та щастя в очах.

Ще через пів року вони одружилися офіційно. І тут сусідка Люба відчула себе господинею в домі дідуся Андрія і стала встановлювати свої правила та порядки.

Приїжджати в гості просто так тепер не можна було нам – необхідно попередити заздалегідь, за день бажано, «щоб я встигла хоч чайник поставити». На сімейні свята нас не кличуть до себе тепер і не приїжджають – тітка Люба або недобре себе почуває, до речі, вона молодша за нашого дідуся на 12 років, або їм ніколи, немає часу, щоб з нами сидіти. Телефоную поговорити і чую, що вона біля дідуся шепоче: “Ой, що їй знову від тебе треба? Пішли, у нас справи”.

Про моїх дітей і дітей братів вона каже, що «у них є свої дідусі-бабусі, тепер ти займаєшся нашими онуками» – тобто її. Коли вони були у відпустці біля моря, в санаторії, я дзвонила дідусеві Андрію і просила купити одну місцеву річ для дочки, а чула, як тітка Люба говорила дідусеві: «Якщо треба купити, нехай їде сама, ми відпочиваємо».

Викинула всі бабусині квіти з квітника, вони не подобалися їй зовсім – краще б мені віддала, у бабусі був шикарний сад. Я вже мовчу про бабусині прикраси – ні мені, ні мамі вони не дісталися, тепер їх носить її дочка.

На день народження дідуся ми приготували шикарний свято, домовлялися з ним, на який час приїдемо, все привеземо з собою. Так тітка Люба за день обдзвонила всіх запрошених друзів і сказала, що все відміняється, можете заїхати подарунки подарувати і все. Причини ми так і не знаємо досі. Дід особливо не говорить на цю тему, коли намагаємося щось з’ясувати – сердиться, говорить, щоб не лізли в його родину.

Тепер це його сім’я, а нашу куди? Що змінилося в наших відносинах? Ми також його любимо і сподіваємося, що він любить нас, як раніше. Адже, щоб не сталося в його житті, а рідніших людей, ніж ми у нього немає. Що та тітка Люба задумала? Але навіщо їй це незрозуміло. До неї ми ставилися завжди добре, а тут таке.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *