Молоді воркували за весільним столом. Олег пилинки здував зі своєї Наталки, а вона… вона лише зиркала великими очиськами. – Ой, а чого ж то далі від неї очікувати, раз ця краля вже носом крутить? — Стрічка новин

Молоді воркували за весільним столом. Олег пилинки здував зі своєї Наталки, а вона… вона лише зиркала великими очиськами. – Ой, а чого ж то далі від неї очікувати, раз ця краля вже носом крутить?

В цей день в селі гуляли весілля. Всі гості були веселі та щасливі. Молоді не могли намилуватись одне одним, а особливо Олег, він буквально пилинки здував зі своєї коханої Наталі, а вона… вона лише носом крутила.

Advertisement

– Ой, а чого ж то далі від неї очікувати, раз ця краля вже носом крутить? – думав дідусь Петро, який тихенько споглядав за цим цирком, сидячи на лавочці.

– Олеже, підійди но сюди.

– Що, дід Петро? Кажи швиденько, а то моя Наталочка сумує одна.

Advertisement

– Нічого з нею не станеться. А ти мені так ставитись до неї не смій, чуєш! Соромно за тебе. Хто таке бачив, щоб чоловік так з дружиною сюсюкався? Запам’ятай синку: чим годити бабі більше, тим вона буде зліша…

– Та ну, діду. Це колись так люди жили, а в наш час все по-іншому. Жінку любити потрібно, балувати. – Олег похлопав по плечу діда, і пішов до своєї кралечки, яка вже надула свої губи, показуючи що вона всім не задоволена.

– Олег працював на залізній дорозі, але не простим там провідником, а начальником відділу. На роботі й познайомився зі своєю Наталкою. Дівчина вона з досить бідної сім’ї, але несла себе так, ніби дочка президента була. Всі друзі та рідні намагалися хлопцеві відкрити на неї очі, але той наче осліп.

– Олеже, ти хоч раз бачив, щоб твоя Наталя щиро усміхалася? – говорила мама, а він все тікав від запитання зі словами: “Так місцеві пані всі поводяться, то ж вам не селючка якась”.

Олег був закоханий в Наталку і не міг натішитися, коли вона подарувала йому синів. За першого купив їй норкову шубу, за другого – новеньку автівку.

В той час, як Наталчині подруги не могли собі дозволити відпочинок в Одесі, Олег купував для сім’ї путівки до Таїланду, Мальдіви, бо Наталя казала, що Єгипет та Туреччина заскромно для неї.

Олег робив все, щоб здивувати свою кохану. Потайки навіть звів шикарний будинок на околиці Львова. Облаштував його найсучаснішими меблями, лиш би догодити вибагливій дружині, а коли вперше показав їй свій сюрприз, то навіть трохи засмутився.

– Чогось тут бракує… – говорила Наталя, обходячи шикарні апартаменти. – Справді! Бракує басейну на вулиці.

Вже через декілька тижнів красувалася Наталя на лежаку, а в басейні хлюпотіли їхні два синочки.

Жінка навіть і не думала виходити на роботу після декрету, а Олег не наполягав. Йому подобалося, що у хаті чисто (хоча про це дбала найнята людина), наварено (Наталка, на диво, кухню любила), діти доглянуті. Він сам возив хлопців на гуртки, а вона залюбки водила їх на плавання.

Та одного дня вона стала ніби чужою для Олега. Якось бризгливо відкидала його руку, коли той хотів приобняти дружину, і не витримавши якось сказала.

– Хватить вже! Я не люблю тебе і йду до тренера синів.

Олег був спустошений. Він в Наталці душі не чув! Так догоджав, аби тільки все було добре в сім’ї! Коли це почув, не лаявся, не плакав, а… впав на коліна і став просити пробачення, хоча не знав за що. Наталя лише скривилася і штовхнула його в бік басейну.

– Хіба ти мужик? Ти тряпка!

Та він не здавався. Поглянув на годинник: була дев’ята вечора. Вибіг з дому. А через годину простягнув Наталі… коробочку з діамантовим перснем. Вона здивовано його взяла, мить потримала і… викинула у вікно.

Він обіцяв їй гори звернути, але нічого не повпливало на рішення Наталки…

Все нажите він залишив дружині та синам. Як і годиться оплачував дітям гуртки, поїздки за кордон, купував дорогий та красивий одяг…

Одного дня Олег записався на масаж, і слово за словом він розповів про свої переживання, про те, як його кинула дружина, а вона в свою чергу, як важко їй живеться на світі, адже пару років тому пішла з життя її мама, а батько привів мачуху, яка невзлюбила її та молодшого братика, і та, взявши хлопчика за руку, пішла світ за очі.

Олегу дуже сподобалась зовсім проста, але дуже мила та добра дівчина. Давно він не почувався таким щасливим. Лише вона зуміла розгледіти його справжню щиру душу.

І через кілька місяців, незважаючи на те, що вже обпікся, покликав її заміж. Коли ж через деякий час вона ощасливила звісткою про вагітність, літав на крилах. А коли дізналися, що чекає сина, купив для Олі… квартиру. Бачив, як у неї сльози виступили, коли водив її кімнатами, як вона тішилася, коли тримала у руках документи на власність.

Олегу здавалося, що жив у раю. Але, чим більше її дивував приємними сюрпризами, чим частіше возив по курортах, Оля ставала схожою на першу дружину. Огризалася, сварилася. Щоб вдома був лад, купував їй квіти. Та якось Оля швирнула букет просто йому в обличчя.

– Мотаєшся з тими квіточками туди-сюди. Краще гроші на купку клади. А то своїй колишній, бач, залишив дім, багач нещасний. А ми з дитиною маємо у висотці тулитися.

Олег не довго думав, купив Олі будинок, ще просторіший, ніж той, який залишив Наталі та синам.

На новосілля прийшло багато друзів, родичів, серед них був і дідусь Павло, який, як і на весіллі тихенько сидів в уточку, спершись на палицю, і просто за всім спостерігав. Йому було радісно, що такого онука йому Бог послав.

В саду за столиком сиділа чоловіча компанія і грала в карти, діти бігали ганяючись один за одним, а з другого поверху доносився гучний жіночий сміх. Тут з’явилася перед чоловіками Ольга, яка стала розмахувати руками, щось їй не сподобалося. Дід то глухий, але на очі ще добре бачив.

– Ой, синку-синку, не послухав ти мене і вдруге наступив на ті ж граблі. Я ж тобі казав: “Жінку люби, але не показуй їй того, бо на голову вилізе”.

– Все добре, діду. Просто Ольга вже давно хоче, щоб я подарував їй салон краси, ось і злиться. Куплю, і все наладиться.

– О-о, всьо, синку, пропаща ти доля. Чим годиш більше, тим баба зліша.

Скоро Олег розлучився і з Ольгою. Його дістали її нерви, чіпляння, та найбільше дивувало, що, коли захворів, дружина за тиждень жодного разу не провідала у лікарні. Залишив їй все, а сам перебрався в свою маленьку квартирку на десятому поверсі.

Довго не наважувався знову одружуватися. Став похмурий, мовчазний, нервовий. І, коли знайшов дівчину, повіз її на оглядини у… село до діда. Старий спостерігав, як нова невістка ходить коло внука, як усміхається. Аж раптом вона косо зиркнула на Олега.

– Не подобається, за чемодани – і додому! – процідив він крізь зуби.

– Так, так, онучку, – всміхався крізь вуса дід. – Вчити треба зразу. А то коли ноги звісить, то біда буде.

Олег живе з Мар’яною. Та не купив їй ні будинку, ні автомобіля. Проте квітами і подарунками тішить. Але не часто. Щоб до добра швидко не звикала.

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *