Не плач, синочку, татко лиш заснув. Війна втомила…посивіли скроні. Вдивися в усмішку його – остання мить. І хрестик поцілуй, що у долоні. — Стрічка новин

Не плач, синочку, татко лиш заснув. Війна втомила…посивіли скроні. Вдивися в усмішку його – остання мить. І хрестик поцілуй, що у долоні.

Дуже багато українських родин на війні втратили найрідніших. Таких рідних, відважних, сильних. Скільки діток залишилося без тата… Болить! Ніколи не забудемо!

Advertisement

Дуже зворушливий вірш. До сліз і болю.

Не плач, синочку

Не плач, синочку, татко лиш заснув –
До осені Господньої подався,
У журавлиному ключі крилом махнув –
І тихо з усіма навік прощався.
Не плач, синочку, татко міцно спить –
Війна втомила… посивіли скроні,
Вдивися в усмішку його – остання мить,
І хрестик поцілуй, що у долоні.
Не плач, синочку! Тихо доторкнись
І обійми… і смерть, і світ лукавий –
У журавлях татусьо повернувсь,
Пройшовши бій останній, свій, кровавий.
В осіннім, татко, Божім журавлі,
Котрий з небес молитвою озветься,
Рясним дощем пройдеться по землі,
Де хрест свій нести вже ніколи не зречеться…

(С) Леся Утриско

За матеріалами зі сторінки Нездоланна Україна

Advertisement

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *