Серця в mебе немає! — злобно сказала сmаренька і nлюнула в слід — Стрічка новин

Серця в mебе немає! — злобно сказала сmаренька і nлюнула в слід

  • Серця в тебе немає! — злобно сказала старенька і кілька разів плюнула
    Це місце славилося тим, що з ранку до вечора купа торговок намагалася тут впарити своє добро.

Я завжди дивувався тому, як вони в дощ і сніг, в холод і спеку товчуться тут в очікуванні клієнтів.

Advertisement

І мені завжди здавалося, що у них ніхто нічого не бере. Ну я б точно не взяв.

На вулиці починало темніти, тому нікого, крім бабусі, тут не залишилося.

Я хотів пройти повз, але, порівнявшись з нею, зменшив крок.

Advertisement

Мене раптом зацікавило, чому вона там торгує.

Я підійшов ближче і став розглядати ганчір’я, які було розкладено на шматку поліетилену.

Чого тут тільки не було. Починаючи від акуратно латаних халатів, закінчуючи вовняними рукавицями.

І, як мені здалося, теж не першої свіжості.

Бабулька, мабуть, вирішивши, що я її останній клієнт, тут же підбадьорилася.

Голосно відкашлявшись, вона замерзлими губами промовила: Візьми парочку шкарпеток дружині. Вовняні, теплі. Я тобі дві пари за ціною одних віддам.

Нє, мені не треба. Я краще в магазині куплю. Розвелося жебраків, — хмикнув я і вже було хотів піти, як різкий вигук в спину мене змусив обернутися.

Серця в тебе немає! — злобно сказала старенька і кілька разів плюнула. — Мати твоя так само сиділа, продавала, що могла, аби тебе, Ірода, нагодувати.

З чого це ти таке взяла? — промовив я невдоволено.

Слова бабки мене зачепили, тим більше, вони виявилися правдою. Ось тільки звідки вона це знала.

  • З того і взяла, — промовила старенька і жбурнула мені в обличчя якусь дрібницю.

Штучка вдарила мені в груди, потім відскочила в бік і впала під ноги.

Я мимоволі глянув на неї. Це був якийсь старий облізлий кулон.

Рука мимоволі потяглася, щоб подивитися, що всередині.

Я не відразу зрозумів, що відбувається, побачивши всередині пожовклий недогризок фотографії.

Однак особи я впізнав одразу. Це був я і моя мати. Я ошелешено підняв очі, але баби вже не було.

Всю ніч я не міг заснути, довго крутився і думав про цю стару бабу. На світанку я відправився на перетин вулиць.

Торговки були вже там, але ні про яку бабці зі старими речами вони ніколи не чули.

  • Невже привиділося, — хмикнув я, але тут же намацав в кишені старий медальйон.

Я не знаю, хто в той вечір мені зустрівся, але ця жінка дала мені зрозуміти і згадати, хто я такий і звідки сам вийшов.

З тих пір у міру можливості я допомагаю бабусям. Сам нічого не беру, просто подаю грошей.

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *