— Ти хоча б серіал якийсь подивилася, бо навіть немає про що тобі з моєю мамою поговорити, — якось сказав мені чоловік. Я сама не розумію, про що я думала, коли виходила заміж за Сашка. Нащо мені така родина — Стрічка новин

— Ти хоча б серіал якийсь подивилася, бо навіть немає про що тобі з моєю мамою поговорити, — якось сказав мені чоловік. Я сама не розумію, про що я думала, коли виходила заміж за Сашка. Нащо мені така родина

Я взагалі не знаю про що думала і на що звертала увагу, коли я вийшла заміж за свого чоловіка. І на вигляд по ньому і не скажеш: серйозний, солідний чоловік, і вже немолодий, 38 років, на 7 років старший за мене. І не жив постійно з мамою, навіть одружений раз був ще до нашого знайомства, говорив, що розлучився через поганий характер дружини.

А я не вірю – явно там його мама добре постаралася, адже навіть з моїм, спокійним і добрим характером, я відчуваю, що скоро вже не зможу мовчати.

Advertisement

Я теж була заміжня, і теж мій шлюб, на жаль, довго не тривав. Розлучилися, бо у мого колишнього в голові були тільки комп’ютерні ігри, навіть на роботу через них не ходив бувало так. Може, тому що занадто молодий для мене – мені було 26, а йому 23, тому сама собі пообіцяла вдруге вийти заміж за чоловіка серйознішого і старшого, щоб мати надійну сім’ю. Тільки, як виявилося, і це не гарантія справжнього сімейного щастя. Але все ж вирішила пошукати своє щастя у вигляді чоловіка вдруге.

До речі, познайомила нас з Сашком його мама. Мене скоротили на роботі, і я тимчасово пішла підробити в невеликий магазин. Заходила до нас бабуся, добра така і мене завжди хвалила: «Донечко, ти така добра і ввічлива, а до тебе за прилавком така недобра жінка стояла. От би мені невістку таку як ти!».

Advertisement

Як ви зрозуміли – вона і стала потім моєї свекрухою. Замість бабусі в магазин став постійно ходити її син, став постійно розмовляти зі мною, запросив на побачення за маминою порадою.

Загалом, стали ми з Сашком зустрічатися після того. Він жив з мамою тоді, а свою квартиру здавав в оренду. Коли ми одружилися, а це було десь пів року тому, пішли від мами в його квартиру, а там таке було, що й словами не передати. Ремонту 20 років не було, і все таке старе, ну крім, можливо, якоїсь техніки звичайно. Але, диван розкладний ще тих років, подушки і рюшами. Килим на стіні висів старий та вицвілий. Кажу: «Давай все переробимо!» А сашко мені: «Ти що, мама всю душу сюди вкладала і подушки сама шила!». Не уявляєте, яких мені сил коштувало, щоб зняти зі стіни цей старий килим.

В принципі, я спочатку стояла на своєму: мовляв, говори – говори, я сама все потроху перероблю на свій лад, всі звикнуть і добре буде. Але варто було мені дістати з серванта кришталь, щоб в коробки засунути, чоловік відразу: «Ти що! Це ж якість яка, нехай буде, бо мама образиться».

Я відчуваю, це навіть не він говорить – а нотки його мами чутися. І ось свекруха почала постійно заходити, мабуть син попросив про підтримку. І почалося: біла постільна білизна з квадратом посередині – це практично, віник замість пилососа – це надійно, а килим дарма зі стіни зняли – це красиво дуже, скоро на них мода знову повернеться. «І взагалі, все повинно бути схоже як у мене в квартирі, адже синочку так комфортно», – підсумувала свекруха.

Мало того, я, виявляється, не так готую, як потрібно. Яєчня повинна готуватися з прикритою кришкою коли смажиться, бутерброди підігріті в мікрохвильовці, а борщ мій – це взагалі щось незрозуміле. Зовсім не той смак і без підсмажених шкварочок. Усе не так, як потрібно.

Відразу викликається додому мама Сашка, щоб вчити мене всім її секретам в кулінарії. Так це ж все їсти не можливо, вона все смажене, жирне. «Але зате смачно, – каже свекруха. – Сашко мій так любить – як у мами. Ти ж не хочеш, щоб він додому до мене обідати бігав!».

Коли я хочу змінити в квартирі щось старе на нове, мати чоловіка мені каже: «Але ти ж до нас без приданого прийшла!». Слово яке: «придане».

Я розумію, що на мою зарплату продавця я не можу нічого особливого купити, але у мене ж є чоловік, який добре заробляє, та й я скоро повернуся до роботи за фахом. І вже якщо я господиня в цьому будинку, то можу я вирішувати сама, що в цьому будинку мені робити. Я не хочу вишивати хрестиком, як хоче навчити мене свекруха і радить чоловік. І ніхто мене не переконає, що це красиво і захоплююче.

Нещодавно мене взагалі чоловік мовив: «Ти якийсь серіал переглянула б, щоб з мамою його обговорити!».

Але я телевізор взагалі не включаю, а в інтернеті серіали я вже точно дивитися не буду. Мама буває у нас часто, і повірте, мені її порад вистачає, є про що поговорити, не вистачало і фільми з нею обговорювати. В цілому, вона непогана жінка, але її багато в нашому домі, і засмучує той факт, що вона себе вважає головною у нашій родині і сина переконує в цьому, а я для них, наче гостя, принаймні у них ставлення таке до мене.

«Все повинно бути як у мами». Доходило до того, що я тарілки в сушку неправильно ставлю, і білизну не так прасую. Не по маминому.

Не знаю, чи довго я буду мовчати і жити за їх правилами, поки мовчу. Так, треба визнати: в квартирі все не моє, я в нього неї не вклала. Але не можна ж жити по-старому, як любить свекруха в свої 70 років. Я розумію, він у неї один, і народила вона його пізно, але не варто так опікуватися ним, від доросла людина і я теж. Я теж хочу нарешті стати мамою, і розумію, що і у мене теж буде вік вже під 33, але ніколи я не зроблю зі свого сина таку людину, ніколи не лізтиму в його сім’ю.

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *