Вже, маючи дорослого сина, я вийшла заміж за хорошого чоловіка. Чоловік молодший за мене на 6 років. Подруги мені заздрили, а мене ця різниця у віці дуже засмучувала. Жити ми стали в моїй двокімнатній квартирі. А незабаром син привів невістку знайомитися додому, вона одягнена була, як на дискотеку, сміялася, веселилася. Я була ошелешена, ну хіба так знайомляться з свекрухою. Син сказав, що вони житимуть з нами, та я сказала, що такого ніколи не буде. Він, якщо хоче – живе, а такої невістки тут я не хочу. Тепер усі рідні мене засуджують: я для всіх погана, бо проміняла щастя своєї дитини на чоловіка, а син мій – хороший — Стрічка новин

Вже, маючи дорослого сина, я вийшла заміж за хорошого чоловіка. Чоловік молодший за мене на 6 років. Подруги мені заздрили, а мене ця різниця у віці дуже засмучувала. Жити ми стали в моїй двокімнатній квартирі. А незабаром син привів невістку знайомитися додому, вона одягнена була, як на дискотеку, сміялася, веселилася. Я була ошелешена, ну хіба так знайомляться з свекрухою. Син сказав, що вони житимуть з нами, та я сказала, що такого ніколи не буде. Він, якщо хоче – живе, а такої невістки тут я не хочу. Тепер усі рідні мене засуджують: я для всіх погана, бо проміняла щастя своєї дитини на чоловіка, а син мій – хороший

В даний час багато знайомих та рідних людей звинувачують в бездушність, а конкретно – в тому, що я проміняла чоловіка на сина. Зауважте – на дорослого сина, який вирішив створити свою сім’ю і створив її, а тепер намагається привести свою дружину до нас додому, яка, до речі, мені абсолютно не подобається. Більшість наших знайомих встали на сторону сина, якось до них я не можу донести, що буде, якщо ми будемо жити всі разом.

Advertisement

Я сама росла в неблагополучній сім’ї. Це важко, у мене батьки були нехороші. Моя старша сестра пішла з дому в 16 років зі своїм хлопцем, і мамі з татом було абсолютно байдуже до цього. Я сама не могла перебувати в цьому будинку і намагалася частіше бувати у свого дідуся, тільки там мені було по-справжньому спокійно. Тільки маленького брата було шкода, який залишався з нерозумними батьками, а я, маленька, нічого вдіяти не могла. Але тепер батьків немає вже моїх, і ми з сестрою вирішили, що вся батьківська квартира дістанеться нашому братові – йому найскладніше було в цьому пеклі. А сама сестра «виростила» з того свого хлопця справжнього успішного бізнесмена, живуть вони дуже навіть благополучно.

Через своє непросте життя я теж рано вийшла заміж, аби піти з дому. Мій дідусь навіть плакав: не догледів, мовляв. А як він міг встежити, якщо я то з ним, то з батьками жила. Батько дитини благополучно згодом залишив мене і пішов з нашого життя, і сина стала я ростити одна, точніше – майже одна. Щоб не заважати дідові в його 1-кімнатній квартирі, я хотіла зняти собі житло, але дід наполіг: живи зі мною. Завдяки йому, я провчилася заочно, причому одночасно працювала, зате дідусь няньчився в онуком а потім водив його і в садок, і в школу. Саме дід наполягав на тому, щоб я відкладала і відкладала гроші, причому в валюті – щоб було надійніше і менше бажання потім їх витратити.

Діда не стало, коли синові було 11 років. Ще три роки ми прожили в його квартирі, поки не настала можливість розміну: нашу однокімнатну квартиру в хорошому районі ми поміняли на простору двокімнатну, хоча на околиці міста. Яке ж це було свято! Залишалися навіть гроші на косметичний ремонт, а меблі я купувала з часом. Перед тим, як син пішов в армію, я нарешті вийшла заміж: чудовий чоловік, але молодий – на шість років за мене молодший. Подруги мені навіть заздрили, хоч цей факт у віці мене швидше бентежив, ніж радував. З сином у чоловіка відносини були нормальні: не сперечалися, але і не друзі «не розлий вода». Син пішов в армію, потім повернувся, і ось зустрів дівчину: прийшла до нас знайомитися, але одягнена прийшла так, наче на дискотеку зібралася. Та й вела себе якось не скромно зовсім. Хіба так знайомляться зі свекрухами?

Advertisement

Але як би там не було, потім вони таки подали заяву. Відгуляли весілля в кафе, скинулися з батьками невістки, до речі, відтоді ми і не бачилися зі сватами – ми їм не цікаві, а вони нам. Де жити молодим? У батьків невістки своїх малих дітей ще двоє, а до нас я категорично не хочу! Але для початку ми дали їм вирішили трохи допомогти: зняли квартиру на два місяці за власні гроші, а далі «діти» самі думайте, як вам жити, якщо вже сім’ю створили. Син працює, невістка, нібито, вчиться на якихось курсах, вони раптом зрозуміли – на гульки їм грошей тепер не вистачає. Син проситися до нас додому жити, ще й з претензією: «Це не вся твоя квартира, тут і діда є частина, а значить – і моя теж». Тим більше у нього прописка. Але у невістки її ж немає!

Але я проти, стою горою на своєму. Я розповідала багато разів синові, як мені дісталася ця двокімнатна квартира, і як я сама – майже одна, створювала весь цей затишок! Я господиня цього будинку і не потерплю іншої господині, тим більше невістку тільки умовно можна назвати господинею – орендована квартира в бардаку, син в м’ятому одязі ходить. І що дуже важливо – все ж у мене молодий чоловік, а дівчина любить одягати все коротеньке, мені це не подобається дуже! Навіть не дивлячись на те, що чоловік у мене хороший та порядний, але все одно! Ось і пішла про мене чутка по рідних та сусідах – я для всіх погана, а син мій – хороший. Але я ж його не жену – нехай живе. А невістка мені вдома така зовсім не потрібна – тоді точно скандали будуть. Я впевнена, що жити мирно ми не будемо, краже жити на відстані, ніж псувати стосунки між собою.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *