Якось мені довелося працювати довше ніж завжди, і я повернулася додому о першій годині ночі. Незважаючи на втому, я зібралася піти в душ. І раптом чую, хтось постукав у двері. Поглянувши, я помітила літню жінку. Думаю чому людям не спиться? Я відкрила двері. Але краще б я цього не робила — Стрічка новин

Якось мені довелося працювати довше ніж завжди, і я повернулася додому о першій годині ночі. Незважаючи на втому, я зібралася піти в душ. І раптом чую, хтось постукав у двері. Поглянувши, я помітила літню жінку. Думаю чому людям не спиться? Я відкрила двері. Але краще б я цього не робила

Життєві історії

Advertisement

Якось мені довелося працювати довше ніж завжди, і я повернулася додому о першій годині ночі. Незважаючи на втому, я зібралася піти в душ. І раптом чую, хтось постукав у двері. Поглянувши, я помітила літню жінку. Думаю чому людям не спиться? Я відкрила двері. Але краще б я цього не робила

Якось у студентські роки сталася зі мною одна дивна історія, від якої у мене й досі мороз по шкірі. Я тоді навчалася на першому курсі. Квартиру орендувала на околиці міста, так як там було дешевше. Щоб сплачувати за квартиру я була змушена по вечорам підробляти в місцевому кафе. З сусідами я майже ніколи не бачилася. Йшла рано вранці на навчання, поверталася після одинадцятої.

Якось, мені довелося працювати довше ніж завжди, і я повернулася додому о першій годині ночі. Незважаючи на втому, я зібралася піти в душ. І раптом чую, хтось постукав у двері. Поглянувши у вічко я помітила літню жінку. Думаю і чому людям не спиться.

Я відкрила двері, за нею стояла повна жінка похилого віку в кухонному фартуху і з хусткою на голові. Вона представилася і попросила солі. Я була здивована, але жінка пояснила, що несподівано зателефонував син і сказав, що приїде вночі. Ось вона і кинулася йому борщ варити, а солі в квартирі нема.

Я сіль зберігала в пластиковому контейнері, тому люб’язно позичила його сусідці. Та пообіцяла наступного дня повернути. Я закрила двері і зі спокійною душею пішла спати.

На ранок по дорозі на навчання біля будинку я зустрілася з іншою сусідкою. Жінка мене зупинила і давай зауваження робити, мовляв, чому я посеред ночі дверима ляскаю. Я розсердилася і сказала, що вночі сусідка по сіль заходила, і в тому, що вночі хтось постукав у двері – нічого страшного немає. Вона як почула, аж зблідла.

Advertisement

Жінка тут же змінила інтонацію і розповіла мені, що на поверсі крім них і мене, вже кілька років ніхто не живе. Проживала раніше сусідка баба Галя. Та тільки не стало її п’ять років тому. Про неї весь будинок знає. Був у неї син Дмитро. Якось зателефонував він серед ночі і пообіцяв приїхати. Ну щоб син поїв з дороги вирішила вона, його улюблений борщ зварити. Але солі вдома не виявилося, тому вона звернулася до сусідів, тих в кого ти квартиру орендуєш.

Але через пару годин, бабі Галі повідомили, що сина не стало. Такої новини вона теж не витримала. З тих пір квартиранти, в квартирі де ти мешкаєш, змінюються, мало не кожен місяць. Тому що до кожного нового баба Галя по сіль приходить.

Я вирішила, що сусіди мене розігрують. Згідно покивала і пішла у своїх справах. А коли повернулася додому під вечір, ледь не посивіла. На стільниці стояв той самий контейнер з сіллю, а на плиті остигав готовий борщ. Ночувати я там не ризикнула і поїхала до подруги, а наступний день з’їхала з квартири. Двері ночами більше нікому не відкриваю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Advertisement
Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *