Якось в шафі у свекрухи я побачила новеньке пальто. Коли придивилася уважніше, згадала, що в моєї мами теж таке було. Такі пальта з великим коміром з хутра були модними ще років 30 тому. «Речі треба берегти, а гроші економити», – каже Зіна Андріївна. Виявляється, це пальто вона одягала всього кілька разів, і тепер воно як музейний експонат красується в неї в шафі, в той час як моя мама носила його кілька сезонів, і давно вже забула, що така річ колись у неї була. Логіка свекрухи мені абсолютно не зрозуміла — Стрічка новин

Якось в шафі у свекрухи я побачила новеньке пальто. Коли придивилася уважніше, згадала, що в моєї мами теж таке було. Такі пальта з великим коміром з хутра були модними ще років 30 тому. «Речі треба берегти, а гроші економити», – каже Зіна Андріївна. Виявляється, це пальто вона одягала всього кілька разів, і тепер воно як музейний експонат красується в неї в шафі, в той час як моя мама носила його кілька сезонів, і давно вже забула, що така річ колись у неї була. Логіка свекрухи мені абсолютно не зрозуміла

В другий день свят ми прийшли в гості до свекрухи. Я спеціально відкладала цей візит, бо за 10 років мого життя у шлюбі знаю, що посиденьки з свекрухою нічим добрим не закінчуються.

У моєї свекрухи Зіни Андріївни дуже трепетне ставлення до грошей. Вона виросла в небагатій робітничій сім’ї, де економити на кожній копійці було нормою. Батько працював звичайним робочим на заводі, мати швачка на фабриці працювали багато, а ось грошей в той час за таку роботу отримували мало. Тому дитинство матері чоловіка пройшло без надмірностей. Свої дитячі звички до економії вона перенесла і в доросле життя.

Advertisement

У такій же манері вона виховала і свого сина. Чоловік розповідав мені, як в дитинстві йому доводилося довго ходити в одязі, на якому вже місця не було для латочок. Він просив матір купити йому інші штани або сорочку, але мати завжди відповідала одне і теж: «Навіщо купувати нове, якщо цю річ ще можна відремонтувати і таким чином заощадимо гроші».

Перші роки нашого заміжжя мені насилу вдавалося вмовляти його на хоч якісь витрати. Банальний похід в магазин за продуктами перетворювався в випробування. Ми обходили кілька магазинів, де чоловік записував ціни на те, що ми хотіли купити. А потім порівнював де і дешевше, і тільки після цього ми купували. Такі закупівлі тривали іноді по 3-4 години і все заради вигоди в кілька десятків гривень. Це було нестерпно.

Advertisement

Все ж через кілька років мені вдалося змінити ставлення чоловіка до грошей. Але ось свекруху переробити було неможливо.

Вона була настільки економною у всьому, що іноді це здавалося просто нереальним. Вона ще досі працює, отримує непогану зарплату, але про те, щоб купити собі якусь обновку, і мови не може бути. Якось в неї в шафі я побачила новеньке пальто. Коли придивилася уважніше, згадала, що в моєї мами теж таке було. Такі пальта з великим коміром з якогось хутра були модними ще років 30 тому. Як свекрусі вдалося зберегти річ в такому стані?

Я її про це запитала, і отримала традиційну відповідь: «Речі треба берегти, а гроші економити». Виявляється, це пальто вона одягала всього кілька разів, і тепер воно як музейний експонат красується в неї в шафі, в той час як моя мама носила його кілька сезонів, і давно вже забула, що така річ колись у неї була. Логіка свекрухи мені абсолютно не зрозуміла.

У вихідні вона часто приїжджала до нас в гості. Побачити сина і внучку. Я не хотіла, щоб наша дочка, в чому мала потребу і тому ми з чоловіком намагалися їй давати все, що треба, і більшість з того, що вона хотіла. Купували красиві і дорогі речі, іграшки, ляльки. Чоловікові особливо подобалося давати дочці те, чого він був сам позбавлений в своєму дитинстві.

Така наша поведінка щодо виховання дитини дуже не подобалася нашій свекрусі, і вона постійно читала нам нотації, як ми неправильно живемо.

– Ви що дитину з малих років до розкоші привчаєте. Звикне, що в житті все легко дістається. Або недолугою стане, або утриманкою.

На що я не мовчала і відповідала:

– Ви, Зіно Андріївно, минулим живете. Для Вас і досі 10 гривень величезні гроші. Нехай наша дочка в розкоші як ви говорите, зростає. А не як ваш син латках ходив.

– Наше покоління на економії зростало, – не вгавала свекруха. – А ви невдячні.

Правда, коли ми приходимо в гості, стіл свекруха накриває щедрий, без економії, добре, що хоч на їжу вона не скупиться.

Ось так і живемо. Деяких людей змінити неможливо, але це не означає, що ми маємо жити так само. Зараз часи інші.

Джерело

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *