До мене nідійшла бабуся і nопросила 10 гривень на хліб. Я дав їй 10.000 і пішов за нею….Ось що було далі — Стрічка новин

До мене nідійшла бабуся і nопросила 10 гривень на хліб. Я дав їй 10.000 і пішов за нею….Ось що було далі

Сьогодні я розповім Вам історію, в чомусь забавну, в чомусь сумну, але від того не менш повчальну. Вона сталася зі мною на днях і я сподіваюся, що те, що сталося залишить свій слід в майбутньому.

Advertisement

Заскочивши в універсам після роботи, я як завжди прогулювався уздовж торгових рядів, вишукуючи якісь ласощі, щоб з ними подивитися будинку кіно. Зайшовши в хлібний відділ, я збирався взяти собі пару булок, але доступ до полиці перегородила старенька, яка довго копошилися з хлібом, перекладаючи батони і звіряючи цінник.
Спочатку я нервувався від того, як повільно вона все це робила, але потім побачив, що вона в руці тримає якусь зовсім маленьку жменьку монет — на перший погляд там було гривень 7 від сили.

Ну, подумав я, піду далі в інший відділ, поки вона там копається.

Коли через пару хвилин я повернувся до «хлібах», бабульки вже не було, але вона підійшла до мене ззаду, запитавши:

«Вибачте мене сердечно, Ви не могли б додати мені трохи на хліб, я найдешевший знайшла, мені на нього не вистачає 16 грн».

І тут я зрозумів, чому ця бабуся так довго копошилися — шукала цінник з найнижчою ціною, та й то, як виявилося, безуспішно.

Я згадав як моя бабуся, царство їй небесне, свого часу жила від пенсії до пенсії та добре хоч, що мої батьки тоді їй допомагали з оплатою послуг ЖКГ, а інакше вона б також жебрала в магазині.

Advertisement

Згадавши свою бабусю, я розплакався і поліз в гаманець. Мені хотілося хоч цієї літньої жінки зробити приємне і я дістав дві п’ятитисячнім купюри, після чого простягнув їх бабусі.

Мені здалося, що спочатку вона хотіла обуритися, мовляв, чого це я з нею жарти жартувати надумав, але в очах я бачив якийсь голод, я б сказав, нелюдський.

Я хвилин 5 умовляв Олену Володимирівну (так вона потім представилася) взяти гроші, аргументуючи бажанням зробити добру справу і в кінці-кінців вона погодилася. А я зголосився допомогти їй донести покупки.

Бабуся не стала «шикувати», на відміну від тих, у кого зазвичай водиться багато грошей, і замість цього закупилась найнеобхіднішим: крупами, олією, хлібом і найпростішим чаєм. Я хотів додати їй ще на щось смачненьке, але вона сказала, що не варто. Я наполягати не став — замість цього, поки вона ходила уздовж рядів, сам набрав різних фруктів і овочів, після чого вже на касі, після оплати, переклав їх бабусі в пакет.

Поки ми йшли до її будинку — це буквально в п’яти хвилинах від магазину — вона розповіла мені, що живе вона одна, чоловік вже десять років як відійшов у інший світ, а діти про неї зовсім забули, у самих кар’єра і діти. Залишилася, виходить, одна з мізерною пенсією.

Advertisement

Ми з нею обмінялися телефонами і я сказав їй, щоб дзвонила мені в разі чого.

Здається, у мене знову з’явилася бабуся.

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *