«Симптоми спочатку нагадували отруєння. А через день відмовили нирки, потім легені і серце»: у столичному «Охматдиті» врятували життя 3-річної дівчинки — Стрічка новин

«Симптоми спочатку нагадували отруєння. А через день відмовили нирки, потім легені і серце»: у столичному «Охматдиті» врятували життя 3-річної дівчинки

Три свічки на іменинному торті Злата задуває одночасно. Для батьків дівчинки, Анастасії й Олександра, це велика радість і свідчення того, що легені у донечки добре відновлюються. Літо цього року було для родини як страшний сон: Злата захворіла і знаходилася в дуже тяжкому стані, надії на одужання практично не було. А тепер дівчинка знову активна, весела, її дзвінкий голосок лунає і вдома, і на дитячому майданчику. Це справжнє диво, що лікарям вдалося врятувати дитину і не дати батькам впасти у відчай.

Advertisement

Повідомляє fakty.ua

— На початку липня у Злати раптом з’явилися симптоми харчового отруєння: блювота, рідкі випорожнення, — і ми одразу звернулися до приватної клініки, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Особливо не переживали: щеплення від ротавірусу було зроблене, а позбутися неприємних симптомів, думали ми, допоможуть лікарі. Але в приватній клініці нам сказали, що призначати лікування не беруться, викликали швидку — і нас доправили до столичного «Охматдиту».

— В якому стані була Злата?

— Трохи квола, але ми вважали, що це через зневоднення. Сподівалися, що дитину підлікують і ми за два дні будемо вже вдома. В «Охматдиті» донечці зробили аналізи й одразу забрали в реанімацію, пояснивши, що у неї відмовили нирки і їй необхідний гемодіаліз, тобто очищення крові за допомогою апарату «штучна нирка». Ми й подумати про таке не могли! В реанімації Злата знаходилася майже два місяці.

— Ви могли бути поряд з дитиною?

— Так. По черзі, як і всі батьки. Але одного разу завідувач відділенням інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій Олександр Урін запросив нас з чоловіком і сказав, що Златі треба встановити апарат ЕКМО, щоб насичувати кров киснем. Ми не одразу зрозуміли, що ситуація надкритична. А от коли лікар запропонував нам обом зайти до Злати, щоб побути з нею, стало моторошно.

Advertisement

З’ясувалося, що з роботою вже не справляються не тільки нирки, а також легені й серце. Сатурація знизилася до 50 процентів замість 97—98. Зараз, через ковід, вже всі розбираються в цих показниках. Навіть апарат штучної вентиляції легень не міг допомогти. Єдина надія була на ЕКМО («штучну легеню»). З його допомогою кров насичують киснем не через легені: «прокачують» взяту з вени кров через оксигінатор і повертають її в кровообіг. Але в «Охматдиті» апарата не було. Не було його і в усьому Києві: всі апарати задіяли для того, щоб рятувати хворих на коронавірус з ураженням легень.

— Але Злату все ж вдалося підключити до ЕКМО?

— Так. Лікарі «Охматдиту» задіяли всі організаційні можливості і зв’язки. Звернулися по допомогу до колег з Центру дитячої кардіології і кардіохірургії, а також до анестезіолога Андрія Висоцького, одного з найкращих спеціалістів, який має досвід застосування такої методики. Того дня він мав летіти з сім’єю у відпустку, але залишився в Києві і до четвертої години ранку разом з Олександром Уріним не відходив від Злати. Коли ми бачили, як борються за життя Злати лікарі, розуміли, що не маємо права впадати у відчай.

— Протягом року завдяки застосуванню методики ЕКМО — екстракорпоральної мембранної оксигінації — нам вдалося врятувати вісім дітей, які без неї були фактично приречені, — говорить генеральний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Володимир Жовнір. — Методика дозволяє лікарям фактично оживити людину, забезпечуючи киснем всі органи й тканини і даючи організму час на відновлення. Так сталося і з маленькою Златою, у якої було мультиорганне ураження. Тепер вся професійна команда «Охматдиту» радіє, що дівчинка відновлює здоров’я. Але вона ще буде приїздити до нас спочатку на консультації, а потім, гадаю, просто в гості.

Володимир Жовнір: «За допомогою ЕКМО спеціалістам нашої лікарні вдалося врятувати вісім дітей. Без застосування цієї методики вони були фактично приречені»

Advertisement

«Коли після двох місяців мовчання Злата почула свій голос через клапан в трахеостомі, вона злякалася і розплакалась»

Злата повідомляє: «Я з’їла яблуко». Тепер вона вже не боїться свого голосу. Але коли вперше почула його після двох місяців мовчання, розплакалась.

— Злата знаходилася в реанімації «Охматдиту» майже два місяці, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Коли її «розбудили», вивели з медикаментозного сну, їй довелося вчитися тримати голівку, ковтати, сидіти, а потім ходити. Але відновлення пройшло добре.

— Яка була реакція, коли після такого тривалого сну Злату почали будити?

— Лікарі робили це дуже обережно, зменшуючи кількість седативних препаратів. І от Злата розплющила очі, прийшла до тями… Таких величезних переляканих очей, як були у неї в той момент, я ніколи не бачила. Ми почали звертатися до неї, кликати, і вона впізнавала нас, стежила очима, реагувала. Це свідчило про те, що мозок не постраждав. Коли Злата була без свідомості, ми постійно з нею говорили.

— Про що саме?

— Розповідали, що купили для неї нове ліжечко, як для дорослої, облаштували кімнату, перелічували її улюблені іграшки. Я сподівалась, що вона нас чує. А коли Злату розбудили, ми продовжували з нею говорити. Вона намагалася відповідати губами, але звуку не було. Взагалі-то вона у нас гучномовна дівчинка. А тут — без голосу. Ще нас стривожило таке: під час бронхоскопії лікарі помітили, що голосові зв’язки начебто паралізовані. Ми переживали, що голос не відновиться або сильно зміниться. Але перевірити це не було можливості.

«Злата знаходилася в реанімації «Охматдиту» майже два місяці, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Коли її «розбудили» після медикаментозного сну, їй довелося знову вчитися тримати голівку, ковтати, сидіти, а потім ходити. Але відновлення пройшло добре»

— Коли ж Злата почула власний голос?

— Це сталося, коли її вже перевели в палату. На трахеостому встановили голосовий (фонаційний) клапан. Раніше, коли Злата намагалася крикнути, це було беззвучно, а тут раптом крик виявився гучним. Донечка страшенно перелякалась власного голосу, навіть заплакала. А потім спробувала говорити — і їй це вдалося. Почала щебетати, як пташка.

— В реанімації Злата знаходилась два місяці…

— Так. Спочатку лікарі думали, що токсикоінфекція спричинила проблеми тільки з нирками. Кров Златі очищали, застосовуючи два методи — перитоніальний діаліз (в животик вводять спеціальний розчин, а потім його прибирають) і гемодіаліз — за допомогою апарату «штучна нирка». Але інфекція була дуже агресивною і викликала тяжку пневмонію.

Лікарям не одразу вдалося підібрати антибіотики, доводилось їх міняти, тому що вони не діяли. Легені були вражені інфекцією і перестали виконувати свою функцію. Крім того, з’явився ще один діагноз — кардит. Запалення серця призвело до того, що м’яз міг скорочуватися лише на 50 відсотків. Про все це важко згадувати. Але ми розуміємо: тільки відданість лікарів своїй справі, їхній високий професіоналізм, небайдужість врятували життя Злати.

Advertisement

Advertisement