Стояла вона біля каси з четвертинкою хліба, довго стояла розгублено нишпорячи у себе в кишенях, мабуть не вистачало кількох копійок. Нарешті продавщиця зглянулася і пробила цю четвертинку додавши свої. — Стрічка новин

Стояла вона біля каси з четвертинкою хліба, довго стояла розгублено нишпорячи у себе в кишенях, мабуть не вистачало кількох копійок. Нарешті продавщиця зглянулася і пробила цю четвертинку додавши свої.

У ті далекі роки часів перебудови, важко доводилося людям. Роботи не було, а якщо і була, зарплату по півроку не платили, а якщо десь і платили, так купити було нічого, в магазинах були порожні прилавки.

Advertisement

Мені як то кажуть Бог допомагав. Займався я в той час невеликою комерцією, на хліб гроші якісь та й були.

Жила в нашому дворі бабуся, в сусідньому будинку. Добра така, при зустрічі завжди вітається, посміхається. Здавалося б ну все у неї добре. Так я думав, поки не зустрів її одного разу в магазині.

Стояла вона біля каси з четвертинкою хліба, довго стояла розгублено нишпорячи у себе в кишенях, мабуть не вистачало кількох копійок. Нарешті продавщиця зглянулася і пробила цю четвертинку додавши свої. Бабуся не перестаючи дякувати касирку потихеньку вийшла з магазину. Я вийшов за нею, і бачу …

Бабуся відкушує від четвертинки і плаче, відкушує і плаче … У мене весь світ перевернувся …

Ви знаєте як плаче душа? Моя душа плакала. Плакала разом з бабусею. В той день я твердо вирішив, буду допомагати бабусі по мірі можливості. Звичайно таких бабусь тисячі і тисячі, але хоча б цій я допоможу.

Став я приносити їй два рази в тиждень пакети, всього потроху, батон, молоко, яблучка і т.д. Поставлю пакет у її двері, подзвоню і йду. Так тривало приблизно пів року.

Advertisement

Але настали і для мене чорні дні. Комерція моя накрилася, і став я жити як і багато хто в той час, без копійки в кишені. Тут вже вибачте не до допомоги бабусі … Тут вже самому якось крутитися треба.

Після двох місяців, а саме 31-го грудня сиджу я практично перед порожнім новорічним столом. Камбала смажена, огірки солоні, буряк тертий з часником … ось і весь святковий стіл.

Сиджу і чекаю коли куранти бити почнуть, принесуть мені нове щасливе життя. Чую дзвінок у двері. Ну думаю хтось в гості прийшов, може що і смачненького приніс. Відкриваю двері, нікого. А біля входу стоїть паперовий пакет.

Взяв я пакет, відкрив його і ахнув, апельсини, великі, штук 10 -15. У ті часи про апельсини ми і мріяти не могли. Хіба тільки на картинках бачили.

Розклав я апельсини по столу … світло стало в кімнаті. Так, ось тепер дійсно це святковий стіл … і так добре і спокійно стало на душі.

Advertisement

А хто ж мені приніс такий щедрий подарунок? Думав я думав, але так нічого і не надумав. Звичайно все сходилося на бабусі, але звідки у неї … та й не знала вона що це я їй допомагав.

Не давали мені ці апельсини спокою. Тижнів через два я все ж вирішив зайти до бабусі і запитати, чи не вона ці апельсини мені принесла, а заодно і подякувати якщо що.

Піднявся я до неї, дзвоню, нікого … знову дзвоню … немає, ніхто не відкриває. Виходить сусідка і каже:

– Даремно дзвониш, немає там нікого. Не має бабусі. Одна вона жила. Нікого в неї не було з рідних … В усьому білому світі нікого не було. Я її перед самим Новим роком ще бачила. Сміття я виносила, вона з під’їзду виходила. Апельсини комусь несла.

Я стояв в розгубленості, як ніби втратив щось близьке і рідне. Ви знаєте як плаче душа?

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *