Я Дала Бабусі 100 Гривень І Про Стежила За Нею. Я Не Могла Повірити В Те, Що Побачила Далі … — Стрічка новин

Я Дала Бабусі 100 Гривень І Про Стежила За Нею. Я Не Могла Повірити В Те, Що Побачила Далі …

У магазину сиділа бабуся і просила милостиню. Я ніколи не подаю в таких випадках, тому що впевнена, що людині потрібно дати можливість заробити, а не самі гроші. Також я була впевнена, що такі люди або зловживають алкоголем, або на кого-то працюють.Але ця жінка похилого віку відрізнялася від подібної категорії людей.

Advertisement

Тому я дістала з гаманця 100 гривень і дала їй. У відповідь я почула щиру подяку. Вона могла бути в минулому педагогом або артисткою. А на старості років зазнає фінансових труднощів. Мені стало шкода людини.

Купивши все необхідне в магазині, я зібралася йти додому, але побачила, що бабуся теж кудись зібралася. Мені стало дуже цікаво, і я вирішила пройти по ній, тим більше, що вона йшла по тій же вулиці, що і я. Вона теж встигла накупити. І ось вона зникла за дверима старого сараю.Мені додало цікавість, навіщо бабуся туди зайшла. Звичайно, заходити туди однієї було досить небезпечно, адже там могли перебувати й інші люди, крім бабусі. За свій довгий ніс можна було і відхопити. Але, врешті-решт, цікавість узяла верх над страхом.

Те, що я побачила в середині сараю, мене, звичайно, здивувало. Там стояв старий диван, накритий пошарпаним ковдрою, а поламаний стілець був замість стола, на який бабуся почала викладати щойно куплені продукти. Це були хліб, масло і молоко.Від мого несподіваної появи старенька злякалася. Коли пристрасті вляглися, ми з нею розговорилися.

Старий сарай став її будинком всього два місяці тому. Чоловік її помер, а квартиру у неї відібрали шахраї. Сарай — це все, що у неї залишилося. Вся її пенсія йде на життєво необхідні медикаменти. А зараз потрібно було думати і про зимовий одяг, тому що холод був не за горами. З речей у неї було тільки те, в чому вона одягнена зараз.

Я захотіла допомогти нещасній самотній літній людині. Для цього я розповіла її історію в соціальних мережах і попросила допомогти їй з житлом. Виявляється, серед нас багато небайдужих людей. Хтось приніс багато зимового одягу, а одна жінка віддала в користування свій заміський будинок з усіма умовами для комфортного проживання.

І ще, ця жінка давно планувала переїхати за місто, але однією якось не хотілося. Тепер вони живуть там разом. Я з подругами часто їжджу відвідувати стареньку, привожу їй продукти. Тепер бабулю не впізнати, вона вся сяє від щастя. Жінки порозумілися. А з настанням весни вони планують засадити город.Повертаючись в черговий раз з гостей, я подумала про те, що навколо нас так багато людей, яким потрібна допомога і людська увага. Їм не потрібно багато чого для щастя, повірте. Всього крапелька вашої уваги.Давайте допомагати нужденним людям, адже, можливо, це врятує їм життя.

Advertisement

джерело

Advertisement

Advertisement

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *